Більше року тому в моїй голові з’явились ідеї дитячих ігор. Звісно з’явились вони не на порожньому місці, а як спроба вирішення чергового виклику, який постав переді мною. Моя дитини вже підійшла в притул до школи і ми вперлись в читання. Вперлись не перший раз, але до того я списувала на те, що дитина ще не готова. Але тут мені вже було тяжко ігнорувати, через рік перший клас, через пів року 6 років, а Букварик особистий ворог, книжки не цікаво навіть слухати. Пробуючи різні методики, я на власні очі зрозуміла, що донести щось можна тільки в ігровій формі. І то бажано в такій, де ігровий контекст буде сильніший за навчальний, тобто гри має бути значно більше ніж навчання. Так, на стику певних навчальних методик та ігор на основі гральних карт, виникла ідея розважально-навчальних ігор.
Ідеї настільки сильно товклися в голові, що не давали мені спокою. Порадившись з чоловіком, ми вирішили що варто спробувати. Чесно кажучи початкові мої плани були рожевими мріями, але сьогодні ми вже на завершальному етапі і з дня на день чекаємо на завітні коробочки з друкарні. Мене неймовірно тішить те, що я майже не відступила від своїх початкових бачень, які постійно впирались в рифи реальності.
Але ідея гри це навіть не пів справи. Гру треба на малювати. До кого ж звернутись з такою ідеєю як не до куми :). Чесно, я була вражена, що моя ідея була зустріта з інтересом і зацікавленням. Так розпочалася наша творча співпраця і наш спільний проект. Зараз, дивлячись на практично завершений перший етап, я кожен раз невимовно тішусь, що не прогадала. Я напевно навіть не очікувала такого результату.
Випереджуючи запитання, можу з гордістю сказати, що я таки навчила свою дитину читати завдяки своїм іграм. Я не говорю що це панацея, але вони реально допомагають на початкових етатах, коли дитина вчиться читати МА і подібні буквосполучення. Ігри також гарно допомагають читати слова а-ля МИША, КОЗА, КАЛИНА і подібні. Це неймовірні відчуття, спостерігати, як дитина усвідомлює, як формується слово і їй вперше вдається прочитати, а не просто вивчити пам’ять як читається МАМА чи ТАТО.
Ольга Канюка